Бруно Ферреро "Місяць"

Була собі дівчина, яка кожного вечора дивилася на місяць. Їй здавалося, що у срібляному сяйві нічного світила вона бачить
профіль незнайомого юнака. Можливо, це було лише таємниче відображення якогось сну. Дівчина зітхала і чекала.
У другій частині світу жив юнак, який щоночі дивився на місяць. Йому здавалося, що на його блідій поверхні він бачить
профіль чарівної жаданої дівчини.
Юнак був впраним лучником.
Однієї ночі він узяв найгострішу і найстрімкішу стрілу, заклав її на тятиву, нап’яв лук з усієї сили і вистрілив у блідий
силует місяця.
Тверда як сталь і бистра мов блискавиця стріла вцілила у місяць і відламала від нього маленький шматочок. Шматочок упав на
землю. І розбився на дві частинки.
Одна частинка впала на груди дівчини, а друга – під ноги лучникові.
Кожен із них повісив собі свою частинку місяця на шию, немов дорогоцінний амулет. Чи зустрінуться вони колись? Можливо.

Ми всі схожі на цих двох. Блукаємо по світі, носячи у собі половинку якогось сну. Не знаєш напевно, у кого друга половинка
твоїх мрій. Тому, щоб не помилитися, посміхайся усім, кого зустрінеш.