Житель одного небольшого города Рэдфилд в штате Мэн выиграл конкурс по каллиграфии. Вроде бы ничего особенного, если ни одно НО...

"Но иногда на земле рождаются люди, на которых это зелье почему-то не действует. Эти люди рождаются и растут совершенно нормальными, и даже пытаются объяснить остальным, что поступки людей безумны. Но обычно их не понимают, принимая за сумасшедших…"

"...И вот Ручеёк пролился в море многочисленными маленькими капельками дождя. Теперь он слился с огромным морем. Мягко качаясь на волнах, он улыбался себе. Раньше, когда он жил в долине, он не мог даже мечтать о таком. Ручеёк подумал: "Я несколько раз изменил форму и только сейчас мне кажется, что я наконец-то стал самим собой!"

Була собі дівчина, яка кожного вечора дивилася на місяць. Їй здавалося, що у срібляному сяйві нічного світила вона бачить
профіль незнайомого юнака. Можливо, це було лише таємниче відображення якогось сну. Дівчина зітхала і чекала.
У другій частині світу жив юнак, який щоночі дивився на місяць. Йому здавалося, що на його блідій поверхні він бачить
профіль чарівної жаданої дівчини.
Юнак був впраним лучником.
Однієї ночі він узяв найгострішу і найстрімкішу стрілу, заклав її на тятиву, нап’яв лук з усієї сили і вистрілив у блідий
силует місяця.
Тверда як сталь і бистра мов блискавиця стріла вцілила у місяць і відламала від нього маленький шматочок. Шматочок упав на
землю. І розбився на дві частинки.
Одна частинка впала на груди дівчини, а друга – під ноги лучникові.
Кожен із них повісив собі свою частинку місяця на шию, немов дорогоцінний амулет. Чи зустрінуться вони колись? Можливо.

Ми всі схожі на цих двох. Блукаємо по світі, носячи у собі половинку якогось сну. Не знаєш напевно, у кого друга половинка
твоїх мрій. Тому, щоб не помилитися, посміхайся усім, кого зустрінеш.

Казати, усе, "що спаде на думку" - найпопулярніша мова світу. Мільярди слів щоденно ранять нас.
Здатність промовляти - великий дар. Щоб людина не говорила надто багато дурних слів Богові, Він дав їй десять пальців, щоб пам'ятала Його мудрі ради:
"Щоб перше слово було добре,
Щоб друге слово було правдиве,
Щоб третє слово було справедливе,
Щоб четверте слово було щире,
Щоб п'яте слово було відважне,
Щоб шосте слово було делікатне,
Щоб сьоме слово несло втіху,
Щоб восьме слово було ласкавим,
Щоб дев'яте слово було сповнене поваги,
Щоб десяте слово було мудре.

Далі мовчи!"

Почуй мене, Господи!
Мені розповідали, що Тебе нема, а я, дурень повірив у це.
Але одного вечора,
Як би крізь дірку в старому решеті,
Я побачив небо.
І раптом зрозумів,
Що мені збрехали.
Коли б я завдав собі трохи труду,
Щоб придивитися до того, що Ти сотворив,
То зрозумів би одразу,
Що ті, які мене навчали, робили все,
Аби не сказати мені, що кіт - це кіт.
І ось- хіба не дивина? - я мусив
Опинитися у цьому пеклі,
Щоб знайти час подивитися в Твоє лице!
Я люблю тебе безмежно...
І хочу, щоб Ти це знав.
Зараз почнеться страшна битва.
Хто знає, може, ввечері
Я вже буду в Тебе.
Ми не були аж такими великими друзями,
Тому й тривожно мені, Мій Боже,-
Чекатимеш Ти мене біля дверей чи ні.
Подивись: я плачу!
Я зовсім розкис!
О, якби я пізнав тебе раніше...
Вже йду! Мушу йти.
Чи не парадокс:
Тепер, коли зустрів Тебе,
Я не боюся смерті.
До побачення!

(Молитва, знайдена в наплечнику солдата, який загинув під Монте Касіно в 1944 році.)

1 апреля - этот день не внесен ни в какие календари знаменательных дат и всенародных праздников, но его вполне можно отнести к международным, поскольку он с одинаковым успехом отмечается и в России, и в Германии, и в Англии, и во Франции, и в Скандинавии, и даже на Востоке. В одних странах 1 апреля называют Днем смеха, в других - Днем дурака...